За останні кілька років тирзепатид став одним із найбільш обговорюваних препаратів у сфері лікування ожиріння та цукрового діабету 2 типу. Значний інтерес лікарів і науковців пов’язаний із результатами клінічних досліджень, які демонструють виражене зниження маси тіла, покращення контролю рівня глюкози, позитивний вплив на ліпідний профіль та інші метаболічні показники.
На відміну від більшості препаратів попереднього покоління, тирзепатид одночасно активує два інкретинові рецептори — GLP-1 та GIP, завдяки чому забезпечує комплексний вплив на обмін речовин, апетит і рівень цукру в крові.
У цьому матеріалі ми розглянемо результати сучасних клінічних досліджень, присвячених метаболічним ефектам тирзепатиду, включаючи його вплив на:
- зниження маси тіла;
- контроль апетиту та відчуття ситості;
- склад тіла;
- рівень глюкози та HbA1c;
- ліпідний профіль;
- можливі побічні ефекти та безпечність лікування.
Чому проблема ожиріння та діабету стає дедалі актуальнішою?
Ожиріння та цукровий діабет 2 типу вже давно вважаються одними з найсерйозніших викликів сучасної медицини. Ці захворювання тісно пов’язані між собою і значно підвищують ризик розвитку серцево-судинних ускладнень, інсульту, ураження нирок, нервової системи та органів зору.
За останні десятиліття поширеність ожиріння у світі зросла в декілька разів, а кількість людей із діабетом 2 типу продовжує невпинно збільшуватися. У більшості пацієнтів із діабетом одночасно спостерігається надлишкова маса тіла або ожиріння, що ще більше ускладнює перебіг захворювання та лікування.
Саме тому останніми роками активно розробляються препарати, які дозволяють одночасно впливати відразу на кілька механізмів розвитку цих захворювань.
Що таке тирзепатид?
Тирзепатид — це сучасний препарат нового покоління, який належить до групи подвійних агоністів рецепторів GLP-1 та GIP. У науковій літературі його часто називають «twincretin», оскільки він одночасно активує два основні інкретинові гормони людини.
На сьогодні препарат найбільш відомий під торговою назвою Mounjaro. Його було схвалено для лікування цукрового діабету 2 типу, однак результати клінічних досліджень продемонстрували також надзвичайно високий потенціал щодо зниження маси тіла.
Тирзепатид вводиться підшкірно лише один раз на тиждень. Залежно від клінічної ситуації застосовуються дози від 2,5 до 15 мг, які підбираються поступово для покращення переносимості лікування.
Ключові клінічні дослідження тирзепатиду
Ефективність і безпечність тирзепатиду підтверджені низкою масштабних міжнародних рандомізованих клінічних досліджень. Найбільш відомими є програми SURMOUNT, присвячені лікуванню ожиріння, та SURPASS, які оцінювали препарат у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу.
| Дослідження | Кількість учасників | Тривалість | Основні результати |
|---|---|---|---|
| SURMOUNT-1 | 2539 | 72 тижні | Зниження маси тіла до 20,9% залежно від дози. |
| SURMOUNT-2 | 938 | 72 тижні | Виражене схуднення у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. |
| SURMOUNT-3 | 579 | 72 тижні | Додаткове зниження ваги після попередньої модифікації способу життя. |
| SURMOUNT-4 | 670 | 52 тижні | Більшість пацієнтів зберегли досягнуту масу тіла при продовженні терапії. |
| SURPASS-1 | 478 | 40 тижнів | Значне покращення HbA1c та зменшення маси тіла. |
| SURPASS-2 | 1878 | 40 тижнів | Тирзепатид продемонстрував кращі результати порівняно із семаглутидом. |
| SURPASS-3 | 1437 | 52 тижні | Кращий контроль глікемії та значніше схуднення порівняно з інсуліном деглюдек. |
| SURPASS-4 | 1995 | 52 тижні | Покращення HbA1c і виражене зниження маси тіла у пацієнтів із високим серцево-судинним ризиком. |
Як працюють гормони GLP-1 та GIP?
Після прийому їжі кишечник починає виробляти спеціальні гормони — інкретини. Найважливішими серед них є GLP-1 та GIP.
Їхня основна функція — допомогти організму правильно реагувати на надходження поживних речовин. Вони стимулюють секрецію інсуліну, допомагають контролювати рівень глюкози та впливають на центри апетиту в головному мозку.
Особливо важливими ефектами GLP-1 є:
- посилення вироблення інсуліну;
- зменшення секреції глюкагону;
- уповільнення спорожнення шлунка;
- посилення відчуття ситості;
- зменшення споживання їжі.
Саме поєднання активації рецепторів GLP-1 та GIP дозволяє тирзепатиду досягати більш виражених метаболічних ефектів порівняно з препаратами, які впливають лише на один із цих механізмів.
Як проводилися клінічні дослідження тирзепатиду?
Більшість сучасних знань про ефективність тирзепатиду отримано завдяки двом великим програмам міжнародних клінічних досліджень — SURMOUNT та SURPASS. У них взяли участь тисячі пацієнтів із різних країн світу, що дозволило об’єктивно оцінити як ефективність препарату, так і його профіль безпеки.
Основною відмінністю між цими програмами було те, що:
- дослідження SURMOUNT були присвячені переважно лікуванню ожиріння та зниженню маси тіла;
- серія досліджень SURPASS оцінювала ефективність тирзепатиду у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу.
У більшості випробувань учасники отримували препарат один раз на тиждень у дозах 5, 10 або 15 мг протягом 40–72 тижнів. Результати порівнювалися з плацебо або іншими сучасними препаратами для лікування діабету та ожиріння.
Наскільки ефективний тирзепатид для схуднення?
Саме здатність препарату суттєво знижувати масу тіла стала причиною його високої популярності у всьому світі.
У дослідженні SURMOUNT-1, яке тривало 72 тижні, учасники втратили в середньому:
- близько 15% маси тіла при дозі 5 мг;
- майже 19,5% при дозі 10 мг;
- 20,9% при застосуванні 15 мг тирзепатиду.
Для порівняння, у групі плацебо середня втрата маси тіла становила лише близько 3%. Крім того, понад 90% учасників, які отримували максимальну дозу препарату, змогли схуднути щонайменше на 5% від початкової маси тіла.
Не менш переконливими стали результати дослідження SURMOUNT-2, у якому брали участь пацієнти із цукровим діабетом 2 типу. Незважаючи на те, що зниження ваги у цієї категорії людей зазвичай відбувається складніше, тирзепатид також забезпечив значне зменшення маси тіла порівняно з плацебо.
Чи перевершує тирзепатид семаглутид?
Одним із найважливіших клінічних випробувань стало дослідження SURPASS-2, у якому тирзепатид безпосередньо порівнювали із семаглутидом.
Результати показали, що пацієнти, які отримували тирзепатид, втрачали більше маси тіла практично на всіх досліджуваних дозуваннях.
При використанні максимальної дози 15 мг середня різниця у зниженні ваги становила приблизно 5,5 кг на користь тирзепатиду. Крім цього, препарат продемонстрував більш виражене покращення контролю рівня глюкози в крові.
Саме після публікації цих результатів тирзепатид почали називати одним із найефективніших сучасних препаратів для лікування ожиріння.
Чи повертається вага після припинення лікування?
Одним із найбільш цікавих досліджень стала програма SURMOUNT-4, яка оцінювала здатність пацієнтів утримувати досягнуту масу тіла після схуднення.
Після початкового етапу лікування середня втрата ваги перевищила 20%. Далі одну групу пацієнтів продовжили лікувати тирзепатидом, тоді як інша перейшла на плацебо.
Через рік було встановлено, що:
- майже 90% пацієнтів, які продовжували терапію, змогли зберегти більшу частину досягнутого результату;
- у групі плацебо маса тіла почала поступово збільшуватися.
Автори дійшли висновку, що припинення терапії може супроводжуватися повторним набором ваги, тому питання тривалості лікування потребує подальших досліджень.
Як тирзепатид впливає на склад тіла?
Під час схуднення важливе значення має не лише кількість втрачених кілограмів, а й те, за рахунок яких тканин відбувається зниження маси тіла. В ідеальному випадку організм повинен втрачати переважно жирову тканину, максимально зберігаючи м’язову масу.
Результати клінічних досліджень свідчать, що саме такий ефект спостерігається при застосуванні тирзепатиду.
У дослідженні SURPASS-1 було зафіксовано зменшення загальної жирової маси приблизно на 26% порівняно з групою плацебо. Додаткові дослідження із застосуванням магнітно-резонансної томографії показали, що препарат також зменшує накопичення жиру всередині м’язів, покращуючи їхню якість.
Разом із тим автори звертають увагу, що під час значного схуднення певне зменшення безжирової (м’язової) маси також відбувається. Наразі недостатньо даних, щоб остаточно оцінити довгостроковий вплив тирзепатиду на м’язову тканину, тому необхідні додаткові дослідження.
Чому тирзепатид допомагає менше їсти?
Одним із ключових механізмів дії тирзепатиду є вплив на центри голоду та насичення. Завдяки одночасній активації рецепторів GLP-1 та GIP препарат змінює відчуття апетиту, що дозволяє природним способом зменшити споживання калорій.
У клінічних дослідженнях після 28 тижнів лікування пацієнти споживали значно менше їжі під час контрольних прийомів їжі. Середнє зниження енергетичної цінності раціону перевищувало 300 ккал порівняно з плацебо.
Крім цього, учасники досліджень повідомляли про:
- менш виражене відчуття голоду;
- швидше настання ситості;
- довше збереження відчуття насичення після прийому їжі;
- меншу потребу у перекусах протягом дня.
Саме цей ефект багато в чому пояснює настільки значне та стабільне зниження маси тіла, яке спостерігалося у програмах SURMOUNT і SURPASS. Водночас автори зазначають, що для оцінки довготривалого впливу на харчову поведінку необхідні подальші дослідження.
Вплив тирзепатиду на рівень глюкози та HbA1c
Первинною метою більшості досліджень SURPASS було оцінити ефективність тирзепатиду саме щодо контролю цукрового діабету 2 типу. Основним показником служив рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c), який відображає середню концентрацію глюкози в крові за останні два-три місяці.
Практично в усіх клінічних випробуваннях препарат продемонстрував виражене покращення глікемічного контролю.
Залежно від дозування рівень HbA1c знижувався приблизно на 20,4–28,2 ммоль/моль після 40–52 тижнів терапії. У деяких дослідженнях, проведених серед японських пацієнтів, зниження було ще більш вираженим.
Крім цього, тирзепатид показав кращі результати порівняно з окремими іншими препаратами класу GLP-1 щодо:
- зниження рівня глюкози натще;
- покращення чутливості до інсуліну;
- підвищення секреції власного інсуліну;
- зменшення коливань рівня глюкози після прийому їжі.
За результатами великого мережевого метааналізу тирзепатид продемонстрував одні з найкращих показників контролю глікемії серед сучасних препаратів цього класу.
Як тирзепатид впливає на рівень холестерину?
Крім контролю ваги та рівня глюкози, дослідники також оцінювали зміни показників ліпідного профілю.
У різних клінічних випробуваннях після лікування тирзепатидом спостерігалися:
- зниження загального холестерину;
- зменшення концентрації ЛПНЩ («поганого» холестерину);
- зниження рівня тригліцеридів;
- підвищення концентрації ЛПВЩ («хорошого» холестерину).
Крім того, у частини пацієнтів із жировою хворобою печінки було зафіксовано помітне зменшення вмісту жиру в печінці після лікування тирзепатидом. Автори зазначають, що частина цих позитивних змін, ймовірно, пов’язана із суттєвим зниженням маси тіла, хоча повністю виключити прямий вплив препарату на ліпідний обмін поки що неможливо.
Протизапальні властивості тирзепатиду
Останні дослідження свідчать, що позитивний вплив тирзепатиду не обмежується лише контролем маси тіла та рівня глюкози. Все більше наукових робіт вказує на його потенційні протизапальні властивості.
Хронічне низькорівневе запалення вважається одним із ключових факторів розвитку ожиріння, цукрового діабету 2 типу, неалкогольної жирової хвороби печінки та інших метаболічних порушень. Зменшення активності запального процесу може позитивно впливати на перебіг цих захворювань і знижувати ризик розвитку ускладнень.
У кількох клінічних дослідженнях після застосування тирзепатиду спостерігалося зниження рівня запальних біомаркерів, зокрема:
Основні переваги тирзепатиду
- Клінічно доведене зниження маси тіла до 20,9%.
- Покращення контролю рівня глюкози та значне зниження HbA1c.
- Виражене пригнічення апетиту та зменшення споживання калорій.
- Покращення показників ліпідного профілю.
- Потенційне зменшення накопичення жиру в печінці.
- Зручне введення лише один раз на тиждень.
- Подвійний механізм дії (GLP-1 та GIP), який забезпечує комплексний вплив на метаболізм.
- С-реактивного білка (CRP);
- ICAM-1 (міжклітинної молекули адгезії);
- Лептину;
- YKL-40;
- Growth Differentiation Factor 15 (GDF-15).
Водночас автори підкреслюють, що наразі не можна однозначно сказати, чи є це прямим ефектом самого препарату, чи наслідком значного зниження маси тіла під час лікування. Для остаточних висновків необхідні додаткові великі клінічні дослідження.
Побічні ефекти тирзепатиду
Як і більшість препаратів групи агоністів рецепторів GLP-1, тирзепатид може викликати небажані реакції. Проте результати клінічних випробувань показують, що в більшості випадків вони мають легкий або помірний характер і добре контролюються поступовим підвищенням дози препарату.
Найчастіше повідомлялося про такі побічні ефекти:
- нудоту;
- діарею;
- блювання;
- дискомфорт у животі;
- тимчасове зниження апетиту.
Саме тому лікування зазвичай починають із мінімальної дози 2,5 мг один раз на тиждень, після чого дозування поступово збільшують кожні чотири тижні. Такий підхід дозволяє значно покращити переносимість терапії та знизити ризик розвитку небажаних явищ.
У різних клінічних дослідженнях частота припинення лікування через побічні ефекти становила приблизно від 4% до 10%, залежно від застосовуваної дози тирзепатиду.
Кому препарат слід застосовувати з обережністю?
Автори огляду звертають увагу, що окремим категоріям пацієнтів необхідний особливо ретельний медичний контроль під час лікування тирзепатидом.
До них належать люди з:
- тяжкими захворюваннями шлунково-кишкового тракту (зокрема гастропарезом);
- порушеннями функції нирок;
- захворюваннями печінки;
- жовчнокам’яною хворобою;
- цукровим діабетом, які одночасно отримують інсулін або препарати сульфонілсечовини.
Крім того, застосування тирзепатиду під час вагітності можливе лише після ретельної оцінки потенційної користі та ризику лікарем, оскільки достатніх клінічних даних щодо його безпечності для вагітних поки що немає.
Обмеження та можливі недоліки терапії
- Найчастіше побічні реакції пов’язані зі шлунково-кишковим трактом (нудота, блювання, діарея).
- Для покращення переносимості необхідне поступове підвищення дози.
- Після припинення лікування частина пацієнтів може поступово набирати втрачену масу тіла.
- Поки що недостатньо даних щодо багаторічного застосування препарату.
- Терапія повинна проводитися під контролем лікаря з урахуванням супутніх захворювань.
Висновки
На сьогодні мунджаро є одним із найперспективніших препаратів для лікування ожиріння та цукрового діабету 2 типу. Результати масштабних міжнародних клінічних досліджень демонструють, що він забезпечує комплексний позитивний вплив на метаболічне здоров’я.
Згідно з опублікованими даними, застосування тирзепатиду дозволяє:
- досягати значного зниження маси тіла (до 20,9%);
- зменшувати апетит і споживання їжі;
- покращувати контроль рівня глюкози та знижувати HbA1c;
- позитивно впливати на показники ліпідного профілю;
- зменшувати активність окремих маркерів системного запалення.
Водночас автори наголошують, що попри високу ефективність препарату, ще необхідні довгострокові рандомізовані дослідження для оцінки його безпечності, оптимальної тривалості лікування та впливу на серцево-судинну смертність у різних категорій пацієнтів.
Важливо: інформація в цій статті має виключно ознайомчий характер і базується на результатах опублікованих клінічних досліджень. Вона не є рекомендацією до самолікування. Застосування тирзепатиду повинно здійснюватися виключно за призначенням лікаря та під його контролем.